Безай Ольга Валеріївна

Поради батькам, як поводитися з дитиною в кризі трьох років:

1.     Запастись терпінням. Не варто намагатися під час істерики тиснути на малюка, кричати на нього та загрожувати покаранням. Ці дії можуть дати зворотний ефект: чим більше дитина відчуває перешкод, тим інтенсивніше вона з ними бореться.

2.     Домовлятися. Наприклад, знаючи, що дитина може закотити істерику в магазині, домовитися купити для нього щось одне, при цьому сказати, що якщо вона починає вередувати, то з магазину доведеться вийти. І обов’язково виконувати ці умови. Якщо все пройшло вдало, то треба похвалити малюка за гідну поведінку.

3.     Встановлювати межі. Маля має чітко знати, що йому можна, а що – не можна. При цьому не можна скасовувати заборону через те, що дитина заплакала. Краще після того, як він заспокоїться, поговорити з ним про те, що сталося. Також заспокоїтися малюку допомагає самостійне промовляння ситуації, що склалася.

4.     Обмежити вживання слова “не можна”. Чим більше дитині забороняється, тим більше їй хочеться спробувати та перевірити. В результаті малюк протестуватиме та відстоюватиме свої права. У період кризи трьох років розумно забороняти робити тільки те, що:

·         шкодить здоров’ю самої дитини;

·         загрожує іншим людям чи тваринам;

·         призводить до псування справді цінного майна.

1.     Давати дитині більше самостійності. Нехай він сам перевірить: чи холодно на вулиці взимку у сандалях? На те, щоб він вийшов на вулицю і зрозумів, що замерз, витратиться в рази менше часу і нервів, ніж на те, щоб умовити трирічку вдягнути не сандалі, а валянки.

2.     Бути послідовними. Обов’язково виконувати свої обіцянки – як позитивні, і негативні. Крихітка повинен знати: якщо мама сказала, що після садка має бути прогулянка у дворі, то вона повинна відбутися; а якщо повідомила, що не дасть солодкого, якщо не з’їсть супу, то солодкого він справді не отримає. Не можна дитині щось заборонити, а за кілька хвилин – дозволити, і навпаки.

3.     Називати почуття дитини. Це призводить до усвідомлення свого стану. Повідомляти йому «ти зараз злишся, бо…», «ти образився, бо…». До кінця кризи дитина замість істерики сама навчиться говорити «я засмутився, тому що мені не вдалося зібрати дорогу для машинки».

4.     Знімати психічну напругу. Для цього відмінно підходить малювання, ігри з піском, ліплення із пластиліну та тіста, ігри з водою.

5.     Після сварки з дитиною, коли вона вже заспокоїлася, обов’язково потрібно відновити з нею зв’язок. Обійняти, сказати, який він добрий і коханий, погладити та приголубити. Це важливо задля підтримки емоційного контакту з дитиною у майбутньому.

Реакція тата на поведінку дитини в кризі

Зазвичай вона набагато жорсткіша, ніж реакція мами. Особливо це стосується хлопчиків, але яскрава поведінка дівчаток теж не залишає батьків спокійними.

Мами більше налаштовані на безумовне ухвалення будь-яких проявів дитини. У «внутрішні завдання» пап входить пояснення дитині те, що прийнятно, що не прийнятно у відносинах для людей. Простіше кажучи, тата «це неподобство», тобто поведінку дитини на кризі терпіти зобов’язані. Занадто жорстка, на думку багатьох мам, реакція батька на дитячі протести допоможе дитині швидше знайти нові способи поведінки.

Бачачи, як тато спілкується з дитиною в кризі 3 років, важливо :

·         не захищати малюка від свого батька;

·         не критикувати те, що говорить та робить батько, у присутності дитини;

·         не говорити прямо протилежних речей відразу;

·         не шкодувати дитину відразу, якщо тато вважає за потрібне її покарати.