Гіперактивність
Якщо дитина не може всидіти на місці, якщо їй складно концентрувати увагу.
Що з дитиною відбувається:
- Страх може породжувати нервову енергію, накопичується адреналін.
- Дорослі, хвилюючись, іноді швидко ходять туди – сюди. У таких ситуаціях діти бігають, швидко рухаються, поводяться неспокійно. Іноді діти гіперактивні від народження, а після стресу це може підсилюватись.
Як допомогти?
- Допомогти дитині усвідомити свої емоції (страх, занепокоєння).
- Допомогти дитині позбутися «зайвої» нервової енергії: хай розімнеться, побігає, займеться спортом. Якщо це тепер неможливо – хай глибоко і повільно дихає разом з вами.
- Якщо дитина активна з народження – концентруйтесь на позитивних аспектах. Подумайте про те, як саме ваша дитина може з користю витратити цю енергію.
Упертість
Якщо ваша дитина здається «упертою», наполягає на тому, щоб робити все, як забажає, це може дратувати, проте це нормальний складник процесу дорослішання, і допомагає дізнатися, що батьки їх люблять.
Коли діти відчувають небезпеку, вони намагаються командувати батьками більш ніж звичайно. Це їхній метод боротися зі страхами. Вони ніби говорять: «Усе навколо так жахливо, що мені треба хоча б щось контролювати». Пам’ятайте, що в стресових ситуаціях психіка дитини може тимчасово регресувати, і навіть дорослі діти можуть поводитися, як маленькі.
Як допомогти?
Допомагайте дитині контролювати дрібниці. Дайте їй можливість обирати, що одягати або з’їсти, у які ігри грати, які книжки читати. Якщо дитина контролює своє життя, вона відчуває себе краще. Урівноважувати можливості контролю і вибору можна за допомогою режиму дня.
Було б добре доручити дитині піклуватися про домашню тварину чи рослину. Маленьким дітям можна доручити піклуватися про ляльку чи іграшку.
Роздратованість, спалахи агресії
Дитина може зневіритися, коли в неї щось не виходить або коли вона не в змозі виразити своє прохання словами. Агресія – цілком нормальна реакція на стрес. Таким чином дитина доводить, що вона сильніша за те, через що вона страждає. Така поведінка – це спосіб виразити внутрішній біль, тому необхідно бути уважним, і ні в якому разі не проявляти агресію у відповідь.
Що робити дорослим ?
Навчить дитину відводити агресію на неживі предмети. Покажіть дитині техніку зняття агресії (зім’ятий папір, бій подушками тощо). По змозі, запишіть дитину в спортивну секцію. Навчайте активних ігор, робіть зарядку разом з дитиною щодня.
Не оцінюйте саму дитину чи її емоції, оцінюйте її вчинки. Підмічайте найменші позитивні зміни в поведінці, і не жалійте слів на похвалу.
Зверніть увагу на атмосферу. Яка у вас вдома. Конфлікти в родині поглиблюють ситуацію і можуть слугувати причиною дитячої агресії.
«Замороженість»
Якщо ваша дитина поводиться так, ніби не відчуває ніяких почуттів (радості, смутку), не хоче ні грати, ні займатися будь – чим, можливо, вона відчуває дистрес. При сильному нервовому потрясінні, якщо дитина стикається з досвідом, який витримати їй не до снаги, діти можуть «завмирати» в реакціях, іноді не відчуваючи свого тіла.
Дитина в стані дистресу може приховувати свої почуття. Хоч би яка була реакція на стрес у дитини, вона потребує вашої підтримки.
Що робити дорослим ?
Створіть атмосферу любові і прийняття, щоб ваша дитина «відігрілася» в ній. Обнімайте дитину частіше. Якщо можете, назвіть почуття дитини словами. Дайте дитині зрозуміти. Що сумувати, сердитися. Хвилюватися – це нормально. Ви все одно будете поряд.
Поділіться з дитиною власними почуттями. Намагайтеся разом з дитиною займатися приємними справами. Прості способи 2повертатися2 до реальності – обмалювання долоньок і будь – які ігри з долоньками.
Сім простих рекомендацій батькам як покращити спілкування з власними дітьми
1. Прислухайтеся до думки Вашої дитини. Поважайте її, пам'ятайте, що Ваша дитина — особистість. Повноцінне спілкування для вас важливе;
2. Пам'ятайте: якісна розмова триває не менше 10 хвилин. Говоріть із дитиною особисто або принаймні телефонуйте їй протягом дня. Розпитуйте про важливі для неї речі (душевні переживання, конфлікти в школі, настрої, почуття, емоції;
3. Глибоке довірливе спілкування — це свідомий обмін інформацією та емоціями. Співпереживайте дитині. Розказуйте їй про свої емоції та думки;
4. Виконуйте свої обіцянки. Обіцяли зателефонувати — телефонуйте, обіцяли допомогти — допоможіть, обіцяли вислухати — вислухайте, обіцяли погратися разом — пограйтеся;
5. Запорука взаєморозуміння у спілкуванні — доступність. Говоріть із дитиною зрозумілою для неї мовою;
6. Проявляйте несподівані та приємні знаки уваги до своєї дитини. Напишіть смс, надішліть mms, подаруйте диск улюбленого виконавця;
7. Пам'ятайте, що Вашу любов та турботу важливо засвідчувати і на словах, і ділі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий