Казка для дітей 4 + без світла та інтернету

 

Казка для дітей 4 + без світла та інтернету

Ми можемо вмикати ліхтарик на телефоні, світити ним через прищіпку на стелю і читати цю казку, яку попередньо зберегли н6а телефон (або сфотографувати екран телефону, якщо немає і інтернету). Поїхали!

«Жив собі на світі крокодил на ім’я Кроко. Одного ранку він прокинувся і згадав, що у нього сьогодні День народження! Йому виповнилося аж (скільки нашій дитині) років! Як же він зрадів! Кроко знає, що радість – це емоція, коли хочеться постійно посміхатися, підстрибувати і когось міцно - міцно обійняти (імітуємо прищіпкою радість). Слово, в якому зазвичай живе радість, - це слово «дякую». Навіть, якщо ти – крокодил.

Сьогодні до Кроко завітало багато друзів! Вони принесли величезний крокодилячий торт! Відгадай, скільки свічок було на торті? Правильно, на ньому було (скільки нашій дитині) свічок. Весь день Кроко з друзями ганялися один за одним, їли торт і грілися на сонечку. А ввечері, коли друзі розходилися по своїх крокодилячих домівках, Кроко багато разів казав їм «дякую».

Коли наш герой залишився на самоті, йму стало так сумно! Але Кроко знає, що сум – це емоція, яка показує, Що для нас дуже важливо. Наприклад, друзі. Коли сумно, інколи хочеться плакати (імітуємо прищіпкою сум). Навіть, якщо ти – крокодил.

Наступного ранку Кроко прокинувся, визирнув над поверхнею води і так здивувався, що майже не вдихнув всю воду з річки! Кроко знає, що подив – це емоція, яка показує, що звичні речі можуть поводити себе дуже не звично (імітуємо прищіпкою подив). Навіть для крокодилів.

Так от, на березі вздовж річки Кроко побачив величезну фуру, з кузова якої витікали різнокольорові річки морозива! Як ти думаєш, чому морозиво розтанула? (наприклад, зламався холодильник). Аби допомогти водію, Кроко викликав білого ведмедя з Арктики і пінгвіна з Антарктиди, які разом як одна команда швиденько все полагодили. І. звісно, поласували морозивом! А яке морозиво обрав би ти?

Наступного ранку, коли наш Кроко зранку чистив зуби, він побачив ягуара, який причаївся у кустах. Від переляку, його серце шалено закалатало, а лапки так спітніли, що зубна щітка вислизнула у нього з долоньки.. Кроко знає, що страх – це емоція, яка вказує на загрозу і допомагає нам залишатися у безпеці. Боятися – це нормально. Навіть, якщо ти – крокодил (імітуємо страх прищіпкою).. також Кроко знає: аби впоратися зі страхом, потрібно глибоко дихати.

Пройшло цілих трильйон хвилин і Кроко стомився стільки боятися! Ну скільки можна? За весь цей час ягуар навіть не поворухнувся! Мабуть, це був найлінивіший ягуар з усіх, кого він тільки зустрічав. Кроко по – тихеньку наблизився до нього. І уявіть собі! Цей хижак виявився ні чим іншим, як великою м’якою іграшкою! Як ти думаєш, як вона могла туди потрапити? (наприклад, її могла загубити дівчинка, яка разом із батьками на величезному джипі приїхала на сафарі подивитися на крокодилів).

Наближався вечір і наш Кроко не міг дочекатися вечері! Адже на нього чекала рибка – фрі! Весело наспівуючи «Ой у лузі червона калина», Кроко чепурненько зав’язав  біленьку серветку навколо шиї і сів за стіл. І як же ж сильно він розгнівався, коли зрозумів, що його рибку – фрі без дозволу з’їла його сусід черепаха!

Кроко знає, що гнів – це емоція, яка допомагає показати іншим, як з нами можна поводитися, а як т- ні. Гнів дає сили себе захистити. Тим більше, якщо ти – крокодил (імітуємо прищіпкою гнів). Тож наш герой встав з- за столу і пішов шукати, мабуть, вже давно не голодну черепаху. Від гніву Кроко скреготав щелепами і стискав лапи у кулаки. Він нікому не дозволить з’їсти його хрумку рибку – фрі!

Аж ось він побачив стареньку черепаху, яка годувала 25 маленьких черепашат. Побачивши нашого розгніваного крокодила, вона миттю до нього підпливла і каже:

«Кроко, Кроко! Я бачу, що ти гніваєшся! На твоєму місці я б зробила так само. Справа в тім, що щось сталося з дамбою вище за те6чією і багато мам і тат черепашат ще не встигли повернутися зі свого полювання. Я – їх бабуся. І коли побачила рибку – фрі, вирішила нею погодувати дітлахів. Будь ласка, вибач мене!».

Кроко зробив глибокий вдих і відчув, що його щелепи вже не скреготять, а кулаки перетворилися на звичні лапки. Він вполював для черепашат ще більше риби і вони всі разом поласували вечерею. Коли повернулися мами і тата черепашат, вони багато разів промовляли слово «дякую!». І Кроко точно знав, яку емоцію вони відчували. Як ти думаєш, яку?

Автор Лада Ендерсен