Біля воріт одного монастиря завжди сидів монах і вітав кожного, хто заходив в обитель. Він був старенький і дуже добрий. Одного разу його пригостили гроном винограду. Але монах не став його їсти. „ Краще віднесу настоятелю. Він хворий. Йому це потрібніше ”.- вирішив монах. А настоятель монастиря подумав, що правильним буде пригостити молодого монаха, який допомагав йому. Молодий монах йшов територією монастиря, ніс гроно винограду і побачив хлопчика, який грався. „ Дитині треба дати,-” подумав він і поклав у дитячі рученята велику грону. Хлопчик біг територією монастиря і зупинився біля старенького монаха, який сидів коло воріт. Всі знали, що той дуже обмежує себе в їжі, а все краще віддає іншим. Хлопчик підійшов до старенького і пригостив його виноградом.
Комментариев нет:
Отправить комментарий