Безай Ольга Валеріївна

 "У затишній нірці під старою яблунею жило маленьке мишеня на ім’я Сірко. Він любив свій тихий куточок і знав усіх сусідів — їжачка Колючка, зайчика Вуханя, білочку Рудочку.

Одного дня в сусідню нірку заселився хтось новий. Це був бурундучок зі смугастою спинкою.

Мишеня визирнуло з нірки і побачило незнайомця. Бурундучок теж визирнув.

Вони подивилися один на одного і… швидко сховалися кожен у свою нірку.

“Він виглядає страшним”, — подумав Сірко.

“Він, напевно, не хоче зі мною дружити”, — подумав бурундучок.

Наступного дня Сірко знову побачив сусіда. Бурундучок збирав жолуді. Мишеня теж збирало зернятка. Вони були зовсім поруч, але кожен робив вигляд, що не помічає іншого.

“Може, підійти і привітатися?” — думав Сірко, але боявся.

“А раптом він не захоче зі мною говорити?” — думав бурундучок, але теж не наважувався підійти.

Так минуло кілька днів. Вони бачили один одного, але не говорили.

Одного дня Сірко зібрав дуже багато зернят. Він ніс їх до нірки, але раптом спіткнувся, і всі зернятка розсипалися!

— Ой-ой! — засмутилося мишеня.

Раптом хтось почав допомагати йому збирати зернятка. Це був новий сусід — бурундучок!

— Дякую, — несміливо сказав Сірко.

— Будь ласка, — так само несміливо відповів бурундучок.

Вони мовчки збирали зернятка. А потім Сірко набрався сміливості:

— Я Сірко. А тебе як звати?

— Смужик, — усміхнувся бурундучок. — Я щойно переїхав сюди.

— Я знаю. Ти мій новий сусід, — сказало мишеня. — Вибач, що не привіталося раніше. Я хотів, але… трохи боявся.

— Я теж боявся! — зізнався Смужик. — Думав, що ти не захочеш зі мною дружити.

Вони подивилися один на одного і засміялися. Виявляється, обоє хотіли познайомитися, але обоє боялися зробити перший крок!

— Хочеш, покажу тобі найкращі місця в лісі? — запропонував Сірко.

— Дуже хочу! — зрадів Смужик.

Вони разом пішли на прогулянку. Сірко показав, де ростуть найсмачніші ягоди, а Смужик розповів кумедні історії зі свого старого лісу.

Ввечері, прощаючись, Смужик сказав:

— Знаєш, Сірку, я так радий, що ми познайомилися! Я думав, що буде важко на новому місці, але тепер у мене є друг!

— У мене теж є новий друг! — усміхнулося мишеня. — І знаєш, що я зрозумів? Іноді треба просто набратися сміливості і сказати “привіт”. Це найпростіше слово, але воно може почати велику дружбу!

З того дня Сірко і Смужик стали найкращими друзями. А коли до лісу приходили нові звірята, вони першими підходили і вітали їх. Бо знали: перший крок до дружби — це просто сказати “привіт” і усміхнутися.

Запам’ятай:

Перший крок до дружби — просто привітатися

Не бійся знайомитися з новими людьми

Часто інші теж хочуть познайомитися, але бояться

Одне просте “привіт” може почати велику дружбу"