Хто заджає колючки

 

Червонощокий гладкий хлопчик сидів біля відчиненого вікна та їв кавун. Мати клопотала біля нього, відрізаючи йому найсолодші скибочки. Великі чорні насінини хлопчик спритно спльовував у вікно на доріжку.

-         Не плюй насіння на доріжку, синку, мухи налетять, - попросила мама.

-         Нічого, нехай слуга прийде й усе прибере. Дивися, як я вмію, - хлопчик щосили виплюнув насінини, і вони віялом розлетілися по доріжці.

Тут на вулиці пролунали крики дітей: «Цирк! Цирк приїхав!» хлопчик підхопився й вибіг з дому. Через мить пролунав крик і голосне ревіння.

Перелякана мати вибігла слідом за сином і побачила, що її бідна дитинка лежить на землі з обдертим коліном і садном на руці. Хлопчик посковзнувся на насінні.

Мати довго заспокоювала й лікувала сина. Потім нагримала на слугу. Увечері дружина розповіла про все чоловікові й попросила:

-         Ти повинен суворо покарати слугу за те, що він вчасно не почистив доріжку. Наш бідний син посковзнувся на насінні й розбив собі коліно.

-         Слуга тут не винуватий, - похмуро зауважив батько.- нашому синові потрібно запам’ятати правило: «Той, хто ходить босоніж, не повинен саджати колючки».

-         Дурниці. Я не саджав колючки, і я ніколи не ходжу босоніж! – сердито крикнув син і тупнув ногою, узутою в новий гарний черевик.

-         Ти немов ходиш босоніж, якщо під ноги не дивишся. Ти немов саджаєш колючки біля будинку, якщо кидаєш сміття у вікно, - пояснив батько.