Цуценя Тявка і каченя Крячик
дивилися, як на подвір’ї кружляють сніжинки, і тулилися один до одного, щоб
було тепліше.
– Холодно! — клацнуло зубами цуценя.
— Влітку, звичайно, тепліше… — сказало каченя і сховало дзьобик
під крило.
— А ти хочеш, щоб зараз настало літо? – спитав Тявка.
– Зараз? Відразу?
– Звісно!
– Хочу. Але так не буває…
Цуценя дістало аркуш паперу та коробку з різнокольоровими
олівцями. За кілька хвилин він показав свій малюнок змерзлому Крячику. На
аркуші зеленіла трава і скрізь світилися маленькі сонечка ромашок. А над ними в
кутку малюнка сяяло справжнє літнє сонце.
— Це ти добре вигадав! — похвалило Тявку каченя. — Я ще ніколи
не бачив ромашок… у січні!
На землю, як і раніше, падав сніг. Цуценя і каченя дивилися на
веселі квіти, здавалося їм, що настало добре ромашкове літо. І стало їм дуже
тепло.
Комментариев нет:
Отправить комментарий