Безай Ольга Валеріївна

Казка Оксани Кротюк

 «Про хлопчика, який боявся темряви»

Маленький Андрійко дуже боявся темряви.
Коли мама вимикала світло, він тулився до неї й плакав.

Одного вечора мама сказала:
— Темрява не страшна. Вона, як тепла ковдра, вкриває землю, щоб усі могли спати.
Під темним небом засинають дерева, квіти, звірята. І навіть місяць лагідно посміхається з неба.

Андрійко глянув у вікно — і справді побачив, як зорі тихо миготять, а місяць ніби каже: «Спи спокійно».
Він усміхнувся й заснув сам, уперше не боячись темряви.

Мораль: страх зникає, коли розумієш і приймаєш те, чого боїшся.