КОЛИ ДИТИНА НЕ РОЗЛУЧАЄТЬСЯ З КОМП’ЮТЕРОМ. ФЕДІР І КОМП’ЮТЕР

Жив-був в одному місті хлопчик на ім’я Федір. Він був чудовим хлопчиком, дуже добрим і чуйним. Було у нього багато друзів. І все б було добре, тільки ось одного разу тато приніс в дім комп’ютер.
Федору комп’ютер відразу дуже сподобався. Він так ним зацікавився, що майже не відходив від нього. Як тільки прокидається, відразу біжить до свого нового друга – комп’ютера. І майже весь день грає в різні ігри.

Батьки почали переживати, що Федір так захопився комп’ютером, що зір у нього може від цього зіпсуватися. Намагалися з ним розмовляти, але він і слухати нікого не хотів!

Якось раз, ледве прокинувшись, Федір, як звичайно, сів за комп’ютер і почав грати. Мама покликала його снідати, але він сказав, що дуже зайнятий і їсти поки не буде.

– Іди хоч вмийся, – сказала мама.

Але син не звернув на її слова жодної уваги.
Потім за Федором зайшли хлопці і покликали грати у футбол. Але він не зміг відірватися від комп’ютера і гуляти не пішов. Хлопці образилися, що Федір зовсім забув про них останнім часом, і пішли.

Так хлопець грав до самого вечора, поки не відчув, що очі його зовсім втомилися, а живіт наполегливо просить їсти. Хотів він встати з-за столу, але не зміг. З ним стали відбуватися якісь дивні речі: руки зовсім не слухали, продовжували проти Федіної волі натискати на клавіші клавіатури; а ноги і того гірше – оніміли, і Федір не міг ступити й кроку. Що ж робити?

Прийшла мама, але й вона нічим не змогла допомогти. Руки хлопчика і далі робили, що хотіли, а ноги нічого робити не могли.

– Як же я тепер буду їсти і грати у футбол? – Заплакав Федір.

Тоді мама покликала лікаря. Лікар уважно оглянув Федора і дав пігулку, після якої руки і ноги стали слухатися. А потім простягнув флакончик з вітамінами.