Хто найглухіший?

 

Хто найглухіший?

У селянській родині всі працювали. Мати з батьком трудились у полі. Бабуся маля бавила, а старшій дочці доводилося по господарству поратись. Тільки вона була ледаркою. Підуть батьки, а вона втече до подружок грати. Прибіжить назад увечері, абияк підмете хату й суп із кашею поставить варити. Повернуться батьки з роботи, а їжа ще не готова, тісто для хліба не замішане, кури й качки не годовані.

-         Ми цілий день працювали, а ти, донько, знову грала, - дорікала мати.

-         Хіба не можна пограти трошки, я ж усе зробила, що ти просила, – ображено відповідала дочка.

-         Як усе? – здивувалася мати. – Я просила курочок погодувати, тісто замісити, а це не зроблено.

-         Не зроблено, тому що ти мені нічого не говорила про це, - сперечалася донька.

-         Мабуть, глухий той, хто не бажає слухати, - зауважив якось батько.

-         Я не глуха. Що мені сказали, те й зробила, образилася дівчинка.

Незабаром мати з батьком поїхали на ярмарок продавати врожай.

-         Що вам на ярмарку купити? – запитала матір усіх членів родини. Донька замовила ошатний сарафан, маля – пряничок, а бабуся – теплу хустку.

Батьки всім привезли подарунки, тільки доньці нічого не купили.

-         Без нового сарафану я не можу піти на свято врожаю, - плакала дівчинка.

-         Я купила все, що просили. Про сарафан ти нічого не казала, - сказала мати.

-         Мабуть, глухий той, хто не бажає слухати нагадав батько, і донька почервоніла.