Тисяча загадок

 

Одного разу вчитель велів двом учням обійти околиці та знайти якнайбільше загадок.

Один учень повернувся через день і розповів:

-         Нічого загадкового я не побачив, учителю. У нашому районі є й ліс, і гори, і море. Є також кілька селищ і одне місто. Усі землі давно вивчені й усім знайомі.

Другий учень прийшов через тиждень і сказав:

-         Вибачте, учителю, що я не встиг обійти всі околиці. Я не посмів затримуватися довше, хоча мені не вистачило часу, щоб зібрати всі загадки.

Рано вранці я вийшов у поле. Одразу навколо мене з’явилися тисячі загадок:

Чому кожна квітка прекрасна, але всі вони різні?

Чому крапелька роси маленька, але в ній відбивається все небо?

Чому Бог створив так багато різних трав?

Учень розповідав довго, аж поки вчитель не перервав його запитанням:

-         Де ти ще встиг побувати, крім поля?

-         Після поля я пішов на берег моря й потрапив там на другу тисячу загадок:

Чому вода у морі солона?

Чому Бог створив водних і земних тварин?

         До вечора учень розповідав про загадки, які він зібрав, і завершив розповідь так:

-         Більше я нікуди не встиг сходити, учителю. Занадто багато загадок було навколо, а я ще так мало знаю відповідей на ці загадки.

-         Нічого страшного, відповів учитель. – Для мудреця навкруги завжди тисяча загадок, і лише для дурня – усе зрозуміло. Іди і відгадуй. Мені більше нема чого тебе навчати.