"Глибоко на дні, під найстрашнішим Ненаситецьким порогом, де вода вирує так, що й камінь у пісок перетирає, лежить прадавній скарб. То – золота шабля могутнього козацького пращура. Вода її не бере, час не псує, а блищить вона так, що навіть уночі дно річки світиться.

Охороняють ту шаблю дніпровські русалки. Кого тільки не бачили вони у своїх володіннях! На дно Дніпра пірнали різні люди:

Шукачі гучної слави, що прагнули опинитися в літописах;

Жадібні скарбошукачі, які марили мішками золотих дукатів;

Пихаті пани, що хотіли прикрасити нею стіни своїх маєтків.

Виринуть русалки, обступлять чергового сміливця та й питають:

– Нащо тобі, лицарю, наша шабля?

– Щоб найбільшим героєм стати, щоб моє ім'я всі знали!

– Не твоя вона!

І тягнули його на дно.

Пірне інший, і знову лунає питання:

– Нащо тобі шабля?

– Щоб продати її і стати найбагатшим у світі!

– Не твоя вона!

І той гинув у холодних хвилях. Золото не давалося в руки тим, хто мав у серці бодай краплину власної користі.

Якось прийшов до порогів молодий січовик Остап. Сів на березі, схилив голову. Військо їхнє опинилося в облозі, зброя пощербилася, а попереду – важкий бій за рідний край. Раптом вода заклекотіла, і вийшла на берег найстарша русалка. В руках у неї сліпуче сяяла золота зброя.

– Візьми, козаче, – простягнула вона скарб. – Із цією шаблею ти станеш непереможним ватажком, здобудеш владу і багатство!

Остап подивився на золото і спокійно відповів:

– Сховай її, водяна діво.

– Чому? – здивувалася русалка.

– Нащо мені золота цяцька, коли побратимам нічим від ворога відбиватися? Нащо мені слава і влада, якщо завтра я можу лягти в землю поруч із ними? Мені особисто нічого не треба. Дай мені краще сотню простих сталевих шабель для моїх братів, а золото своє залиш на дні.

Посміхнулася водяна діва.

– Ти пройшов випробування, Остапе. Лише той, кому зброя не потрібна для себе, здатен втримати її заради інших.

Вона віддала йому шаблю, і в руках козака золото перетворилося на незламну крицю, що не знала поразок. Бо найголовніший скарб – це душа, вільна від жадоби."

Комментариев нет:

Отправить комментарий