Психологічні аспекти формування соціально - громадянської компетентності дитини дошкільного віку ( з урахуванням дій воєнного стану)

 

Основи соціально - громадянської компетентності закладаються в дошкільному віці і є передумовою для подальшого розвитку соціальної та громадянської компетентності в Новій українській школі. Державний стандарт дошкільної освіти зазначає, що у старших дошкільників має бути сформована соціально - громадянська компетентність.

Соціально - громадянська компетентність – це ціннісне ставлення дитини до себе, своїх прав і прав інших, до міжособистісної взаємодії з членами сім’ї, родини, іншими людьми, однолітками в соціально - громадянському просторі, до культурних надбань українського народу, представників різних національностей і культур; здатність до прояву особистісних якостей, соціальних почуттів, любові до Батьківщини.

Соціалізувати дошкільника – означає збагатити його індивідуальний досвід позитивними враженнями від спільної з іншими життєдіяльності, розвинути в нього соціальні потреби, сформувати соціальні вміння та навички, працювати в команді, в разі потреби поступитися власними інтересами на користь соціальної групи, товаришувати.

У зв’язку з цим особливо актуальною є проблема формування соціальної компетентності особистості вже зі старшого дошкільного віку. Одне з найважливіших завдань педагогів та батьків, дати дітям правильне уявлення про себе й оточуючу дійсність, навчити взаємодіяти з соціальним довкіллям

Для нормального розвитку кожна дитина має перебувати в розвивальному середовищі, яке задовольнятиме потребу дитини  дошкільного віку в атмосфері любові і психологічному благополуччі та захищеності. Важливим засобом набуття дитиною основ соціальної компетентності визначається предметно-розвивальне середовище ДНЗ, яке надає можливість дошкільнику використовувати свої здібності, знання та вміння стимулює проявляти самостійність, ініціативність, творчість, колективність, дружелюбність, зацікавленість спільною з іншими діяльністю.

Сформована соціальна компетентність характеризує особистісну зрілість дитини, її досвід взаємодії з навколишнім світом та є основою готовності до навчання в школі.

 Сучасні невизначені реалії, під час військового стану дещо змінюють вектор діяльності ДНЗ. Окрім  забезпечення  когнітивної  та  практичної  складової  ДНЗ  стає  осередком  психолого-педагогічної підтримки, як наслідок – усі педагогічні працівники мають бути готові до надання якісних освітніх послуг  у нових реаліях, під час підвищення рівня поінформованості щодо надання психологічної допомоги у надзвичайних ситуаціях і в онлайн форматі.

В умовах війни найбільшої актуальності набувають системи комунікації з дітьми, їхніми батьками, сім’ями,  вихователями,  ефективна  діяльність  яких  надає  можливість  передати  правильну,  вивірену інформацію, зробити її адресною, отримати зворотній зв’язок.

У своїй практичній діяльності я використовую наступні засоби формування соціально - громадянської компетентності:

·        працюю за парціальною програмою « Вчимося жити разом», мета якої – розвиток соціальних навичок дітей 4 -6 років;

·        метод – спостереження для оцінки психологічного  та  емоційного  стану  дитини, для  фіксування випадків регресивного  стану  (відкатування в  поведінці  та  реакціях  до  більш  раннього  віку). Цей метод доречний також у роботі вихователів, хто як не вихователі більше спілкуються з дітьми під час їх перебування у садку;

·        в цьому році у своїй діяльності педагогам було запропоновано проведення «Психологічних хвилинок» для стабілізації емоційно – вольової сфери дітей, зняття їх тривожності та налагодженню взаємостосунків у дитячому колективі;

·        За допомогою гри. Саме в ігровій діяльності найповніше активізується суспільне життя дітей, адже провідна роль належить їм, а не дорослим. Під час гри вони навчаються: виражати згоду та незгоду, висловлювати свою думку; оцінювати погляди інших, приймати їхні пропозиції та поважати права; а також гра допомагає дітям опановувати нові соціальні ролі, ознайомлюватися з морально-етичними нормами поведінки та налагоджувати взаємодію з однолітками ( наприклад, вправи «Слова ввічливості», «Приємні подарунки» та ін.);

·        постійно використовую елементи арт – терапії для налагодження взаємостосунків та стабілізації емоційно – вольової сфери); пропоную виконати декілька нових вправ, які ви зможете використовувати у своїй подальшій діяльності:

ü  «Дмухання»

Інструкція: учасники мають намалювати на серветці пташку чи літаючого героя і навчити його літати. Спочатку легко дмухати, а потім сильніше, намагатись підняти пташку якнайвище.

Вік : від 3 років.

 

ü «Навпаки»

Інструкція: діти малюють на аркуші те, що говорить психолог, але до гори дригом.

Вік : від 3 років

 

ü «Лаподруже»

Інструкція: покласти одну руку на папір та обвести. Далі поверх намальованої руки покласти іншу рук – також обвести. Обвести зовнішній контур. Виходить чудернацький малюнок із якого можна побачити та домалювати лаподруга. Можна запропонувати дітям малювати такий малюнок тоді, коли вони почувають себе самотніми або ж відчувають тривогу. Сказати, що лаподруг завжди з тобою і для того, щоб він був поруч – потрібно лише його намалювати за допомогою своїх долоньок. (можна розказати про нього)

Вік : від 4 років

Отже, за допомогою цих засобів дошкільники легко та природно опановують навички взаємодії одне з одним та суспільством. Ігри допомагають їм засвоїти соціальні правила та норми, орієнтуватись у своїх правах та обов’язках, навчитися емпатії тощо. Також діти навчаються приймати вимоги соціальної групи та домовлятися, але водночас відстоювати власну думку.

Також важливо в сьогоднішній час направити зусилля як нас, педагогів, так і  батьків для зміцнення національної ідентичності дітей як основи, яка виховує справжній патріотизм; сприяє формуванню у дітей позитивного образу своєї країни, утверджує активні позиції громадянина своєї країни, виховує ціннісне ставлення до своєї родини як частини свого народу, його історії, традицій, культури.