Казка Василя Сухомлинського «Синичка»
Одного разу хлопчик ішов додому і побачив маленьку
синичку, яка лежала на снігу.
Вона тремтіла від холоду і не могла злетіти.
Хлопчик узяв її в долоньки, заніс додому, поклав біля тепла, дав водички.
Синичка відігрілася, змахнула крильцями й весело защебетала.
Коли настала весна, хлопчик випустив її на волю.
І відтоді, щоранку синичка прилітала до вікна й співала для хлопчика пісеньку —
за доброту і тепло його серця.
Мораль: добро завжди повертається добром.
Комментариев нет:
Отправить комментарий