Не обманюй!

 

Не обманюй!

Син пишався, що батько послав його самого на ярмарок продавати солом’яні капелюхи. Юнак поклав капелюхи у візок і рушив у дорогу. На роздоріжжі молодий селянин зупинився перепочити.

Тільки – но він скип’ятив чай, як почувся цокіт копит і до юнака під’їхав візок, теж вантажений солом’яними капелюхами.

-         Агов, юначе, якою дорогою ми швидше доїдемо до ярмарку? – запитав селянин з візка.

-         Відпочиньте трохи, - запропонував юнак, засмучений тим, що в нього з’явився конкурент.  

Селянин відмовився, і тоді юнак показав рукою на праву дорогу, що йшла полем.

Він схитрував: ця дорога була втричі довшою за лісову дорогу. «Однаково не встигнете», - пробурмотів юнак. Відпочивши трохи, він поїхав лісовою дорогою. Юнак майже доїхав до ярмарку, як раптом його кінь став. Юнак очам своїм не повірив, коли побачив, що на дорозі лежить величезний дуб. Об’їхати дерево було неможливо, довелося повертати назад, а потім їхати на ярмарок довгою дорогою.

Повернувшись додому, син засмучено розповів батькові:

-         Я продав мало капелюхів, тому що пізно приїхав на ярмарок. Дерево впало на дорогу. До того ж на ярмарку був інший торговець капелюхами. Я його обхитрував і послав довгою дорогою, але він однаково приїхав раніше за мене.

-         Запамятай, синку: обманюючи людей, обманюєшся сам, - сказав батько.

-         Я себе не обманював, - здивувався син.

-         Якби ти показав селянинові правильну дорогу, він би попередив тебе про дерево. От і виходить, що ти сам себе обдурив. – пояснив батько.