Поради
батькам дошкільників від психолога в екстремальних ситуаціях
Екстремальна
ситуація (війна, обстріли, пожежа, аварія, стихійне лихо тощо) — це сильний
стрес не лише для дорослого, а тим більше для дошкільника. Завдання дорослого —
зберегти життя й безпеку, а також бути для дитини «опорою», яка допомагає
пережити подію без зайвих травм.
1. Зберігайте зовнішній спокій
- Дитина «зчитує» стан дорослого.
Якщо батьки панікують, малюк лякається ще більше.
- Дихайте повільно, говоріть
спокійним, рівним голосом, рухайтеся впевнено.
- Якщо вам самі дуже страшно —
все одно намагайтеся не кричати, не сваритися між собою при дитині.
Можна
говорити:
- «Я з тобою, я поруч».
- «Так, зараз небезпечно, але ми
робимо все, щоб захиститися».
2. Давайте дитині прості й зрозумілі пояснення
- Дошкільник не потребує
«дорослих» подробиць. Він має отримати коротке, чесне, але м’яке
пояснення.
- Не залякуйте і не вигадуйте
фантастичних версій — це ще більше тривожить.
Приклади
фраз:
- «Зараз може бути гучно, тому ми
йдемо в безпечне місце».
- «Ми сидимо тут, щоб бути в
безпеці. Це як гра “сховалися в будиночку”».
3. Підтримуйте тілесний контакт і відчуття захищеності
- Обійміть дитину, візьміть за
руку, посадіть на коліна.
- Дозвольте тримати улюблену
іграшку/ковдру — це її «опора».
- Якщо дитина плаче — не соромте
й не зупиняйте словами «не реви», краще скажіть:
- «Ти злякався/злякалася, я
розумію. Я тут».
4. Дотримуйтесь чітких, але доброзичливих правил
- Поясніть, що є речі, які обов’язково
треба виконувати (спуститися в укриття, не виходити надвір, не бігти
самостійно).
- Формулюйте правила коротко й
чітко:
- «Коли чуємо сирену/сигнал —
одразу беремо рюкзак і йдемо в укриття».
- «Зараз ми сидимо тихо,
слухаємо маму/тата».
5. Давайте дитині посильні «рольові» завдання
Дошкільнику
важливо відчувати, що він не безпорадний. Це знижує тривогу.
- Доручіть: принести іграшку,
тримати ліхтарик, допомогти молодшому, подати пляшку з водою.
- Підкреслюйте значимість:
- «Ти мені дуже допомагаєш».
- «Добре, що ти тримаєш мій
рюкзак, ти справжній помічник».
6. Стримано дозуйте інформацію
- Не обговорюйте при дитині
страшні новини, подробиці, випадки загибелі людей.
- Не показуйте їй кадри
руйнувань, крові, тіл — ні по телевізору, ні в телефоні.
- Якщо дитина щось
почула/побачила — спокійно поясніть, без драматизації:
- «Так, сталося лихо. Зараз
дорослі роблять усе, щоб допомогти людям».
7. Після події — поверніть дитині відчуття «звичного
життя»
Коли
безпосередня небезпека минула:
- Відновлюйте рутинні ритуали:
казка перед сном, спільна вечеря, ранкові процедури.
- Давайте можливість гратися —
гра є способом «переварити» пережите.
- Якщо дитина «програє війну»,
«обстріли», «лікарню» — це нормально. Підтримайте гру, але слідкуйте, щоб
у ній була фігура захисника/того, хто допомагає.
8. Нормальні реакції дитини на стрес
У
дошкільному віці після стресу можуть з’явитися:
- плаксивість, страхи, чіпляння
до дорослого;
- нічні пробудження, кошмари,
страх темряви;
- тимчасова втрата вже
сформованих навичок (знову проситься на горщик, боїться залишатися без
мами);
- підвищена збудливість або,
навпаки, «зависання», мовчазність.
Це нормальна
реакція на ненормальні події, якщо вона поступово слабшає. Ваша підтримка й
стабільність режиму допомагають дитині відновитися.
9. Чого не варто робити
- Не кричати на дитину за її
страх, сльози чи «неслухняність» у стресі.
- Не соромити («чого ти, як
маленький/ла?»).
- Не змушувати «бути сміливим»
ціною придушення емоцій.
- Не перекладати на дитину дорослі
проблеми («як ми тепер будемо жити?»).
10. Подбайте про себе як про дорослого
Дитина
спирається на вас. Якщо батько/мати «не витримує», дитині в рази важче.
- Після гострої ситуації дайте
собі час відпочити, відновити сон, їжу.
- Поговоріть з тим, кому
довіряєте, про свої переживання.
- Якщо помічаєте, що ні ви, ні
дитина не можете заспокоїтися тривалий час (тижні), з’являються сильні
страхи, різкі зміни поведінки — зверніться до психолога чи психотерапевта.
11. Коротке резюме для батьків
1. Безпека — перше. Фізично захистити себе й дитину.
2. Спокійний дорослий — спокійніша
дитина.
3. Коротко пояснити, обійняти, бути
поруч.
4. Зберігати режим і прості ритуали.
5. Уважно стежити за станом дитини й своїм. За потреби — звернутися по допомогу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий