Коріння родини

 

Коріння родини

                           Батьки виховували сина суворо. Батько був солдатом і хотів, щоб син також став військовим. Він учив сина непохитно переносити холод і голод, вправляти м’язи й волю. Якщо син пхикав, батько суворо карав його й говорив: «Сильний син – опора батьків». Поступово хлопець загартувався і навчився битися краще за всіх. От тільки син ніколи не радів батькові й ненавидів армію.

                          Мати була родом з освіченої родини. Так склалася доля, що їй довелося вийти заміж за солдата. Мати жаліла себе й хотіла, щоб син виріс освіченою людиною. Щоденно, коли батько був зайнятий на службі, вона змушувала сина вправлятися в письмі й математиці. За помилки мати суворо карала сина і говорила: «Розумний син – надія батьків». Одне засмучувало матір:син ніколи не посміхався й ненавидів навчання. Гуляти хлопчикові дозволялося лише у вихідний. З нетерпінням чекав син на цей день і зникав з дому аж до вечора.

                           Одного разу матір вирішила простежити, чим займається син під час прогулянки. Вона з дивуванням побачила, що хлопчик вирушив у дім батьків її чоловіка.

Мати сховалася за деревом і побачила, як бабуся розцілувала онука. Потім син читав бабусі книжки. Мати спостерігала, як дід обійняв онука, і вони разом майстрували щось. Хлопчик часто посміхався й навіть весело сміявся.

Наступного дня. Коли син був із батьком, мати пішла до батьків чоловіка. Раніше вона ніколи не ходила до цих неосвічених старих. Гостю зустріли привітно, але мати заявила:

-         Припинить балувати мого сина!

-         Родина без любові – що дерево без коріння, - відповіла бабуся.

-          Таке дерево швидко падає, - додав дід.