Безай Ольга Валеріївна

 Чинники, що впливають на інтенсивність кризових проявів:

·         Тип нервової діяльності. Діти зі слабким або нестійким типом – меланхоліки та холерики найчастіше закочують істерики, вередують та протестують проти правил у кризовому періоді. Флегматики та сангвініки простіше відносяться до перешкод у їхньому житті і зазвичай поводяться трохи спокійніше.

·         Авторитарний стиль виховання у родині. Якщо батьки постійно пригнічують пориви дитини до самостійності, він противиться цьому сильніше, ніж у разі, якщо цього немає.

·         Тривожний тип батьківського виховання та гіперопіка. У такій сім’ї самостійність малюка також пригнічується, тільки з інших спонукань: батьки вважають його зовсім маленькою дитиною, яка нічого не може зробити сама. Протести та істерики в цьому випадку неминучі.

·         Напружені стосунки у сім’ї. Якщо між батьками нерідко трапляються конфлікти, то дитина несвідомо намагається привернути до себе увагу. Йому це практично не вдається, тому криза трьох років проявляється інтенсивніше.

·         Стан здоров’я. Діти з психічними та неврологічними особливостями розвитку переживають вікову кризу набагато гостріше, ніж їхні здорові однолітки.

Результат кризиса

Криза 3 років у психології – це важливий період у становленні особистості дитини. Коли він закінчується, психіка виходить на новий рівень розвитку. Відповідно до теорії Л.С.Виготського та А.А. Леонтьєва, у малюка змінюються такі сфери життя:

·         Провідна діяльність – це діяльність, усередині якої виникають і диференціюються інші форми діяльності, перебудовуються приватні психічні процеси і виникають особистісні новоутворення. Після кризи у малюка виникає абсолютно нова провідна діяльність – сюжетно-рольова гра, в якій він починає пізнавати світ відносин між людьми.

·         Соціальна ситуація розвитку – це система соціальних умов, які впливають внутрішній розвиток дитини. Після кризи у дитини на перший план поступово виходить спілкування з однолітками, дорослий стає прикладом для наслідування у сюжетно-рольових іграх.

·         Виникають особистісні новоутворення. Після кризи трьох років у дитини з’являються самосвідомість, гордість за досягнення, самостійність.

Незважаючи на те, що криза 3 років завдає батькам чимало клопоту, вона є обов’язковим ступенем розвитку дитини. Подолавши його, дитина стає іншою: самостійною, усвідомленою, розважливою, починає більше розуміти і вміти. Без особистісних криз дитина не змогла б вчасно відокремитися від мами, усвідомити себе і зрозуміти, на що вона здатна, чого вона хоче і що може, а чого тільки належить навчитися.