Дитяча агресія

Агресія – це енергія подолання, боротьби, обстоювання своїх прав та інтересів. Ця сила потрібна дитині для того, щоб досягти своєї мети, протистояти перешкодам. Небажана агресія як така, а неприйняті її прояви: звичка кричати, ображатися, битися. Тому завдання вихователя – не усунути агресію, а навчити адекватно виявляти свої негативні почуття6 гнів, обурення, неприйняття. Саме тому, що дитина не вміє усвідомити протестні почуття до значущої особи (батька чи вихователя), у неї може виникати «безпредметна агресивність» - поширення почуття злості на слабші та безпечніші об’єкти – дітей, тварин, предмети. Причиною підвищення агресивності можуть бути також фізичні чи психічні проблеми дитини, які виснажують її, підвищують збудженість на імпульсивність.

Критерії дитячої агресивності

1. Дитина часто втрачає контроль над собою.
2. Часто вступає в суперечки, свариться з дорослими.
3. Часто відмовляється виконувати правила і прохання.
4. Часто навмисно дратує людей.
5. Часто звинувачує інших у своїх помилках і поведінці.
6. Чутлива, досидь швидко реагує на різні дії ближніх, які не рідко дратують її.
7. Часто сердиться і відмовляється робити будь-що.
8. Часто заздрісна, мстива.

Доброякісна агресія

Це настирлива, неворожа поведінка, спрямована на самозахист. Вона виявляється в мить небезпеки і має оборонний характер. Як тільки небезпека минає, зникає і вияв такої агресії. Доброякісна агресія може виникати з перших місяців життя дитини. Цей тип агресії потрібний для нормальної адаптації малюка до навколишнього середовища, допомагає йому пізнавати світ, самостверджуватися.

Злоякісна агресія

Це ворожа, злісна поведінка, яка призводить до заподіяння болю іншим людям. Звісно, гнів, лють, бажання поститися теж можуть бути засобами захисту, але вони все одно завдають страждання і болю людям навколо. Злоякісна агресія може виникати спонтанно. Вона не з’являється одразу після народження, активізується, коли дитині завдають болю або через будь-які прикрі поживання, почуття. Іноді можна помітити, що робить боляче іншому. Багатьом дошкільникам властива агресивність. Переживання й розчарування дитини, які вона важко переносить через незрілість нервової системи, дорослим здаються мізерними, а дарма. Адже неувага до них сприяє деякі негаразди в поведінці дитини.

Причини агресивності

1. Страх бути травмованим, ображеним, пережити напад, отримати ушкодження.
2. Що сильніша агресія, то сильніший страх криється за нею.
3. Пережита образа або душевна травма. Страх сприяє порушення в соціальних відносинах дитини і дорослих.
4. Характер покарань (дослідження свідчать, що батьки, які всупереч очкуванням, не усувають цю якість, а навпаки, виховують її, формуючи у сина чи доньки надмірну агресивність, яка може виявитися навіть к дорослому віці.)
5. Стиль виховання в родині.

Чим можуть допомогти батьки

1. Не сваріть дитину на те, що вона насмілилася гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформувати свої претензії до вас.
2. Лише тоді, коли емоції вщухнуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій.
3. Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі придушуємо в собі роздратування, терпимо його доти, поки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і виявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити її.
4. Учіть дитину розуміти себе й інших. Якщо дитина починає усвідомлювати свої почуття й почуття інших, вона можу свідомо обирати форми боротьби й захисту.