Чого вчать книги?

Коли до школи прийшов сліпий хлопчик, діти з подивом запитали вчителя:

-         Як же він навчатиметься, якщо він сліпий?

-         Людина сліпа без книги. А наш новий учень уміє читати руками. У нього є спеціальні книги, у яких літери вичавлені дірочками, - пояснив учитель.

Спочатку діти дражнили сліпого, але хлопчик не ображався на жарти. У сліпого була чудова пам'ять, і він швидко усе запам’ятовував. Незабаром діти звикли до сліпого хлопчика і просили в нього допомоги на уроках.

Коли діти бігли на перерву, сліпий залишався у класі й читав. Спочатку книг у нього було мало, але вчитель виписував їх, звідки лишень можна було. Іноді після уроків учитель сам читав у голос сліпому хлопчикові, і вони разом обговорювали прочитане.

Одного разу під час уроку вчитель відчув гострий біль у серці. Він стиснув зуби й повільно опустився на стілець. Біль не відпускав, але вчитель вирішив довести урок до кінця.

У цей момент сліпий хлопчик закричав:

-         Нашому вчителеві не добре, терміново потрібен лікар!

Діти підхопилися з місць. Прийшов лікар, і вчителя віднесли на ношах у лікарню.

-         Як ти дізнався, що вчителеві зле? – здивувалися діти.

-         У нього тремтів голос, він сполотнів і замовк на середині фрази. Тоді я все зрозумів.

-         Хіба ти бачиш? – запитав один хлопчик.

-         Не бачу, але відчуваю. Наприклад, я відчув, Антуане, що ти сьогодні вранці був сумний, мабуть, тебе сварили вдома.

-         Так, правильно. Але як можна відчувати, якщо не бачиш? – здивувався Антуан.

-         Мене книги навчили відчувати, - пояснив сліпий хлопчик. – коли людина відчуває, вона немов бачить. Пам’ятаєш, учитель нам говорив: «Людина сліпа без книги».