Уміння говорити

 

Одному королю знадобився новий посол. Багато освічених юнаків хотіли обійняти цю посаду, і в результаті були відібрані два кандидата.

Король дав їм завдання – віднести послання його брату, королю сусідньої держави. Послання потрібно було віднести пішки й без охорони. Це було складне завдання. На кордоні двох країн пролягла пустеля, де жили дикі звірі і розбійники.

Перший юнак повернувся ледь живий, обідраний і виснажений.

-         Це було нездійсненно, - обурено сказав він. – я взяв із собою. Все потрібне й без проблем дійшов до селища на краю пустелі. Там я хотів заночувати, але ніхто не пустив мене, хоча я пояснив жителям закони гостинності. Уночі я розпалив багаття, щоб урятуватися від звірів, але вогонь привабив розбійників. Вони забрали все, навіть мій одяг. Я добув лахміття і прийшов до вашого брата, але мене не пустили до палацу.

Після цього в дорогу вирушив другий юнак. Незабаром він повернувся й передав королю листа від брата. Потім юнак розповів:

-         Я взяв із собою тільки їжу. У селищі на краю пустелі я постукав в один будинок, привітався з хазяями їхньою мовою й побажав їхньому дому миру й багатства. Вони пустили мене й нагодували.

Я переночував у безпеці, а вдень пішов через пустелю. Дикі звірі вдень поховалися, але розбійники все-таки зупини мене. «Я привітався з ними їхньою мовою й побажав їм удачі». Вони пропустили мене й показали дорогу. Прийшовши в палац, я представився за всіма правилами палацової церемонії, і ваш брат прийняв мене.

-         Добре скажеш, добре й почуєш у відповідь, вимовив король і взяв другого юнака на службу.