«Про
юнака з кепським характером»
Жив собі юнак із кепським характером. Батько
дав йому повнісінький мішок цвяхів і попросив:
- Забивай по одному цвяху в садові ворота щоразу,
коли втратиш терпець або з кимось посваришся.
Першого
дня хлопець забив тридцять сім цвяхів. Упродовж наступних тижнів юнак навчився
контролювати кількість цвяхів, зменшуючи з дня у день: зрозумів, що легше
стримуватися, аніж забивати цвяхи.
Нарешті
настав той день, коли юнак не забив жодного цвяха у ворота саду. Тоді він
прийшов до батька й повідомив йому цю новину.
А батько, вислухавши, порадив юнакові:
- Виймай один цвях з воріт щодня, коли не
втиратимеш терпець.
- Сину, ти гарно поводився, але подивися, скільки дірок
залишилося у твоїх воротях!!! Ніколи вони не стануть такими, як були раніше!
Коли ти з кимось лаєшся й кажеш йому неприємні речі, ти залишаєш у серці співрозмовника
такі ж рани, що й на воротях. Можеш устромити в людину ніж і потім витягти
його, але назавжди залишиться рана. І вже неважливо, скільки разів ти попросиш
пробачення! Рана залишиться! Рана, завдана словами, заподіює такий саме біль,
як і фізична!
Комментариев нет:
Отправить комментарий