У кого багато недоліків?

 

У кого багато недоліків?

                     Найбільше онук любив дідуся. Дід упізнавав за голосом птахів і вмів робити дерев’яні сопілочки. Ще дід побудував для онука маленький водяний млин на струмку. Увечері, сидячи на ослінчику біля будинку, дід розповідав онукові історії зі свого життя. Про те, як він видобував вугілля, був солдатом і будував дорогу в пустелі. Згадуючи свою молодість, дід немов сам молодшав. Очі його блищали, і він, розмахуючи руками пояснював онукові, як потрібно шукати воду в пустелі.

                     Але вдома дід ставав тихим. Коли дід і онук входили в будинок, матір хлопчика сердито говорила: «Знову принесли бруд. Мийте руки і сідайте вечеряти».

                      Дід з онуком слухняно виходили на ганок і обтрушували пил з босих ніг. Потім онук лив воду з глечика на коричневі зморшкуваті руки діда. Той старанно тер їх, але руки від цього не ставали світлішими. Мама лаяла дідуся за все: за човгання, за крихти, які він обронював на підлогу, за його розповіді.

-         Ви, дідусю, псуєте мого сина своїми дурними розповідями! – сказала одного разу мама.

-         Життя людини не може бути дурним, якщо вона збудувала дім, виростила дерево й виховала сина. Я багато будинків збудував і дерев посадив, і трьох синів виховав, - ображено відповів дід.

-         І купу недоліків придбали, - уїдливо зауважила мама.

-         Дідусю, чому в деяких дорослих багато недоліків? – запитав онук.

-         Багато недоліків завжди бачать у тих, кого мало люблять, - зітхнувши, відповів дід, і мама чомусь почервоніла.