Учися запитувати

 

Учися запитувати

До ювелірної майстерні прийшли два молоді ювеліри.

-         Ви вже здобули звання майстрів, але справжня майстерність досягається досвідом. Не соромно не знати, соромно не вчитися, - сказав їм головний ювелір.

-         Учитися ніколи не пізно, - погодився один молодий майстер. Він походив з родину будівельників, а в школі ювелірів працював лише з напівкоштовним камінням.

-         Не треба вчити орлів літати, - пробурмотів другий. Він був сином ювелірів і змалку бачив, як обробляють коштовне каміння. Його батько закрив свою майстерню  через хворобу. Юнак мріяв знову відкрити майстерню батька, тільки - но заробить грошей.

Обидва молоді майстри працювали ретельно. Поступово їм почали довіряти складну роботу. Обидва виконували її чудово. Молодий ювелір з родини будівельників постійно запитував, найчастіше – про тонкощі виготовлення унікальних прикрас, які робили старі майстри.

Другий молодий майстер не ставив жодних питань. Він здивовано говорив своєму товаришеві:

-         Навіщо ти постійно запитуєш? Ти ж майстер, а не учень.

-         Не вчися до старості, а вчися до смерті, - сміючись, відповідав юнак.

Одного разу головний ювелір доручив майстрові з родини будівельників виготовити діамантове кольє.

-         Чому ви дали це замовлення не мені? Я краще знаю, як працювати з діамантами! – ображено вигукнув другий молодий майстер.

-         Якщо виникнуть труднощі, цей юнак обов’язково порадиться й не зіпсує роботу. А ти боїшся запитувати. Не бійся, що не знаєш, бійся, що не навчишся, інакше не станеш справжнім майстром, - пояснив головний ювелір.