Непосидюча дитина – це не просто постійний галас і метушня у домі, це й постійний страх за її життя та здоров’я. Немає такої щілини чи отвори, куди вона не сувала б свого носа, немає заборон, яких би вона не порушувала.
Причиною такої нестримності є тимчасове переживання збудження нервової системи над силою гальмування. Цей дисбаланс компенсується у 10-14- річному віці, коли дитина вже здатна контролювати себе.
Проте, якщо дитину переконати в тому, що вона неслухняна, некерована, неуважна, байдужа до інших, тоді вона не стане використовувати цю здатність, бо не віритиме у свої сили. Отже, головне завдання батьків – не нав’язати їй негативне ставлення до себе, до світу.
Причиною гіпердинамічного синдрому є ушкодження головного мозку (останнім часом публікується багато досліджень з цієї проблеми, але єдиної думки про причини виникнення гіперактивності не існує), викликані:
- ускладненням під час вагітності, пологів;
- виснажливими соматичними захворюваннями (діатезом, диспепсією – порушенням процесів засвоєння поживних речовин у шлунково-кишечному тракті, що супроводжується розладом його функцій);
- фізичними та психічними травмами;
- генетично (спадкова схильність);
- соціально-психологічними чинниками (мікроклімат у родині, алкоголізм батьків, побутові умови та рівень матеріальних статків).
Перші прояви гіперактивності можна побачити вже в немовлят. Пік припадає на 6-7 років. Якщо процес виховання налагоджено, то найчастіше до 14-15 років психіка дитини врівноважується.
|
Гіперактивність – це діагноз, який може поставити лише лікар на основі спеціальної діагностики! |
Чим можуть допомогти батьки
- Не варто сподіватися, що бурхлива фізична активність вивільнить енергію малюка. Навпаки, коли він перевтомленій, він стає пере збудженим і ще менш керованим. Тому краще уникати ситуацій, що пере збуджують дитину, а її енергію варто спрямовувати в потрібне русло.
- Намагайтеся зайняти дитину тим, що її цікавить. Поки вона захоплена улюбленими справами, ризик, що в неї виникнуть небезпечні імпульси, мінімальний.
- Спробуйте запобігати порушенню ваших вимог, тому що дотриматися їх вона ще не здатна, а що більшим буде досвід «неслухняності», то глибшою стане переконаність дитини в тому, що вона погана.
- Щоб стримати енергію дитини, доцільно переключити її увагу на щось емоційно важливе для неї: «Ой, дивись!..», «Я згадала!..».
- Потрібно навчити дитину зосереджуватися. У пригоді стане ліплення, малювання, конструювання. Іноді спочатку потрібно утримувати дитину за столом, домагаючись завершення початої справи.
- На сон потрібно приділяти достатньо часу, щоб дитина встигла відновити сили. А перед сном корисна спокійна прогулянка на свіжому повітрі разом із мамою або татом, під час якої можна просто поговорити з дитиною.
- Коли ви відмовляєте дитині в чомусь, намагайтеся уникати різких заборон, що починаються словом «не».
Комментариев нет:
Отправить комментарий