Безай Ольга Валеріївна

Поради: що зробити під час

повітряної тривоги, щоб діти

не нервувалися

Запевніть, що діти в безпеці.

Дошкільників втішають факти. Використовуйте правдиві слова, а не прикрашайте дійсність: наприклад, ураган, землетрус, повінь, наслідки катастрофи. Для дітей знання дають сили та допомагають зняти тривожність.

Зберігайте витримку та самовладання

Якщо діти бачать, що поряд дорослий спокійний, це допомагає і їм заспокоїтися та правильно зорієнтуватися в ситуації. Говоріть дітям, що зараз вони в безпеці, тому що ви поряд: «Я з вами, я буду поруч». Скажіть, що у вас є план на різні випадки, що разом ви точно впораєтеся. Коли лунає сигнал тривоги, поясніть, що в цей момент нас захищають воїни, а наше завдання —

знайти безпечне місце. І ми будемо своє завдання виконувати! Дозволяйте дітям проявляти різні емоції, бо «немає хороших чи поганих емоцій, емоції говорять про щось важливе для тебе у цей час». Не соромте їх за те, що вони вільно проявляють свої емоції.

Говоріть «слова сили» і відволікайте

Говоріть дітям «слова сили»: що вони розумнички, добре справляються, їхня підтримка для вас важлива і ви її відчуваєте.

Якщо в групі є дитина, яка дуже емоційно хвилюється, говорить про свої страхи, переключіть її увагу на конкретне завдання, наприклад призначте відповідальною за щось: взяти пляшку з водою або ліхтарик. Скажіть: «Мені потрібна твоя допомога. Ти з цим впораєшся!». Дитина почне менше хвилюватися, адже тепер має план дій.Коли ви розмовляєте з дитиною, за можливості робіть це на рівні очей. Поверніться до дитини обличчям, присядьте, щоб зустрітися поглядами. Звертайтеся на ім’я — це привертає увагу.

Запобігайте паніці

Якщо дитина в ступорі, ніяк не реагує, розтирайте їй руки, мочки вух, дайте солодкий чай, цукерку, обійміть і похитайте, щоб включити в рух. Зверніться до неї на ім’я й скажіть: «Михасику, я з тобою, я поруч». Радимо поставити кілька запитань, відповідь на які буде «так»: «Ти мене чуєш?», «Ти мене бачиш?», «Ти хочеш випити води?», «Ти відчуваєш мою руку?» тощо. Потисніть руку дитини і попросіть, щоб вона потисла руку у відповідь.

Запропонуйте дитині подихати разом: «Дихай разом зі мною. Ти молодець!». Починайте з видиху: він має бути вдвічі коротшим, ніж вдих. Зробіть разом із дитиною вправу «Свічка — квіточка»: коли видихаєте, уявіть свічку, яку потрібно загасити подихом; коли вдихаєте, уявіть квіточку, аромат якої приємно вдихати. Повторюйте вправу кілька хвилин.

Допоможіть розслабитися

Якщо дитина тремтить, напружена, попросіть напружити м’язи сильно-сильно, а потім повністю розслабити їх. Зробіть разом вправу «Штангіст»: ноги на ширині плечей, нахил вперед, взяти міцно руками уявну штангу, підняти над головою, потримати, напруживши м’язи та затримавши дихання. Потім «впустити» штангу на підлогу, видихнути повітря та потрусити руками, як це роблять штангісти. Вимовити довге «Хууух», видихаючи повітря.

Зробіть вправу «Рука»: візьміть дитину за кисть руки, пальцем обведіть кожен пальчик — з великого і до мізинця, ніби змальовуєте контур руки. Попросіть дитину зробити так само з вашою рукою, повторіть на іншій руці.

Не обманюйте

Не говоріть дітям «Не хвилюйтеся, все добре» — це не чесно, і діти це розуміють. Коли загроза минула, скажіть, що ця тривога закінчилася, у цей момент ви в безпеці: «Усе скінчилося. Тривога вже позаду. Тепер ми в безпеці», «Це було складно, але ви впоралися!». Чому це важливо? Тому що так дорослі допомагають дітям почуватися в безпеці, підтримують і повертають дітей у реальність, закріплюють нові способи поведінки у складній ситуації й фіксують у свідомості дітей, що неприємна ситуація закінчилася.