Безай Ольга Валеріївна

 

Повага до матері

Перший багатій міста влаштував свято на честь народження сина. Були запрошені всі знатні городяни. Лише мати багатія не приїхала на свято. Вона жила в селі й, мабуть, не змогла приїхати.

З приводу чудової події на центральній площі міста поставили столи й приготували частування для всіх охочих. У розпал свята у браму оселі багатія постукала стара жінка, закутана в покривало.

-         Усі старці пригощаються на центральній площі. Іди туди, - велів слуга вбогій.

-         Мені не потрібне частування, дозволь лише одну хвилину на дитину подивитися, - попросила стара жінка, а потім додала:

-         Я теж мати, і в мене теж колись народився син. Тепер я вже давно живу одна й багато років не бачила свого сина.

Слуга запитав свого хазяїна, як йому вчинити.

Багатій визирнув у вікно й побачив бідно вдягнену жінку, закутану у старе покривало.

-         Ти ж бачиш – це жебрачка. Жени її геть, - сердито наказав він слузі. – у кожного жебрака є своя мати, але я не можу дозволити їм усім дивитися на мого сина.

Заплакала стара жінка і сумно сказала слузі:

-         Передай хазяїнові, що я бажаю своєму синові й онукові здоров’я і щастя, а ще скажи: «Хто свою матір поважає, чужу не вилає»,

Коли слуга передав слова старої жінки, зрозумів багаті, що це його мати до нього приходила. Вискочив він з будинку, але матері вже ніде не було видно.