Рекомендації для педагогів: Як створити комфортну психологічну атмосферу в групі дітей.

 

Під час організації життєдіяльності дітей у дошкільному закладі педагог має дбати про створення оптимальних умов для їхнього повноцінного особистісного розвитку. Тому важливе значення має побудова взаємин у системах «вихователь – дитина» та «вихователь – батьки». Адже від стилю спілкування педагога з дошкільниками значно залежить їхнє психічне благополуччя.

Щоб забезпечити для кожної дитини у групі комфортну психологічну атмосферу, педагог повинен:

• дотримуватися демократичного стилю спілкування, встановлювати довірчі та щирі взаємини з дошкільниками, розширювати особистісно-орієнтовані форми контакту з ними, розвивати емпатію до їхніх емоційних станів;

• приймати кожну дитину такою, якою вона є;

• налагоджувати довірчі особистісні взаємини з кожною дитиною та з кожним із батьків: педагог має знати, який психологічний клімат пануєв сім’ї тієї чи іншої дитини;

• сприяти формуванню позитивної атмосфери в сім’ї дитини, прийняттю її батьками такою, яка вона є, розумінню батьками її внутрішнього світу, проблем, переживань тощо;

• всебічно сприяти розвитку «Я» кожної дитини, її рефлексії – розуміння власних емоцій, можливостей та особливостей, причин і наслідків своєї поведінки;

• організовувати емоційно значущу діяльність, яка викликає в дошкільників інтерес, подив, інтелектуальне збудження, радість пізнання тощо;

• використовувати особистісні форми спілкування з дітьми під час організації освітньої діяльності, враховувати індивідуальні особливості фізичного та психічного розвитку дошкільників, варіювати їхнє навчальне навантаження, міру допомоги й характер вимог до них;

• надавати перевагу індивідуальним та міні-груповим формам організації спільної пізнавальної діяльності дошкільників, що стимулює розвиток навичок співпраці, дає змогу сформувати в дітей механізми емоційно-вольової регуляції;

• адекватно оцінювати поведінку і результати діяльності дошкільників, а також їхні взаємини з однолітками. Оцінка має бути співзвучною з очікуваннями дитини щодо дорослого, стимулювати її активність, ініціативність і прагнення до творчості. Оцінка не може дезорієнтувати дитину в її цінностях чи бути джерелом негативних переживань. Оптимальна оцінка є засобом підвищення результативності її діяльності, а також основою для подальшого розвитку її ціннісного ставлення до себе як суб’єкта діяльності;

• дотримуватися принципів гуманізації взаємин, тобто ставитися до почуття гідності кожного дошкільника як до найвищої життєвої цінності. Покарання в будь-якій формі, яка принижує гідність дитини, є неприпустимим.

Вправа «Коло захисту». Дитина малює себе в центрі аркуша паперу. Психолог (вихователь) запитує: «Хто першим прийде тобі на допомогу, якщо трапиться щось неприємне?» Частіше за все діти відповідають, що це батьки або хтось конкретно з батьків. Психолог зображує навколо намальованої фігури перше «коло захисту», навіюючи настанову: «Ти під захистом мами чи тата».

Після цього він запитує, хто ще прийде на допомогу. Дитина може називати старших сестер/братів, бабусь, дідусів. Після відповіді психолог малює ще одне «коло захисту» з настановою: «Ти під захистом бабусі та дідуся». З кожною названою особою дитина малює навколо себе нове коло. Як наслідок, вона усвідомлює, що перебуває під захистом багатьох рідних та близьких людей. Ця вправа формує відчуття безпеки, комфорту, захищеності.

 

Корекція страхів (модифікація методу психокаталізу А.Ф. Єрмошина)

1. Запитуємо в дитини, де саме в тілі живе її страх (голові, животі, грудях, Десь іще).

2. Просимо описати цей страх: якого кольору, форми, розміру, який на дотик, як пахне, як звучить, може, схожий на якийсь предмет, тварину, рослину?

3. Дитина заплющує очі та уявляє, як цей конкретної форми, кольору, об’єму предмет розчиняється, або випаровується, або витікає через руки й ноги, або «викрикується» через горло, або дістається з середини назовні, або зникає якимось іншим чином.

4. Закріплюємо результат. Запитуємо, що тепер відчуває дитина, де подівся її страх, і якщо він зник, вітаємо її, емоційно підтримуючи.

 

Музикотерапія. Окремим видом психологічної допомоги може бути спеціально організована робота з використанням музичних творів та інструментів. Позитивно зарекомендували в такому виді роботи класичні твори Й.С. Баха, Ф.Ліста, Ф.Шопена, С.В. Рахманінова, Л. ван Бетховена, В.А. Моцарта, П.І. Чайковського, Ф.Шуберта, деякі види духовної музики. Цей вид роботи спрямований на організацію прослуховування музики і вимагає спеціально розробленого прийому організації уваги дітей (слухати музику, відчувати різні переживання, прислухатися до власних почуттів, викликати емоційний стан внутрішньої рівноваги, радості, зняття напруги).

У роботі з дітьми, які проявляють тривожність, занепокоєння, відчувають страхи, напругу, можна додати завдання: дитина, слухаючи приємну спокійну музику, повинна думати про предмети, які викликають у неї страх, тривогу.

Можна перед заняттям проранжувати неприємні ситуації від мінімальних до найсильніших і пред’являти їх у міру прослуховування музики та релаксації (ефект десенсибілізації). Після прослуховування музичних творів пропонується намалювати свої переживання, почуття чи інші образи, навіяні музикою.

З дітьми, які проявляють тривогу, страх, пережили стрес, різного виду травми, позитивний ефект дає застосування методу біодрами: діти програють різні життєві чи травматичні ситуації в образі тварини. Переживання дітей, що реалізуються через образи тварин, відрізняються від людських і в той же час допомагають їм зрозуміти власні почуття та почуття інших.

Діти, які пережили травматизацію, часто перестають відчувати контакт ніг із землею (втрачають опору, «заземленість»). З ними можна грати, малювати, ліпити, протанцьовувати образи рослин (особливо дерев), приділяючи особливу увагу корінню та міцному стовбуру. Можна погратися у «вирощування велетенських ніг», уявляючи, що ноги стають величезними і міцно тримають у рівновазі, не даючи розгойдуватися від вітру («вітер» як метафора змін, подій, наякі ми вплинути не можемо).

Діти дошкільного віку продовжують відображати у грі все, що відбувається навколо: моделюють доросле життя, конфліктні ситуації, будують барикади, грають у війну, військових, інсценують бійки, стрілянину, поранення, смерть.

Зараз ці ігри особливо потрібні дітям, щоб знизити напругу. Особливо важливими є ігри на відреагування агресії: дитина може «озброюватися», нападати або захищатися, бути «пораненою» або «вбитою» в грі. Все це – нормальні засоби маленької людини справитися зі стресом. Можна запропонувати дитині «битву» подушками, повітряними кульками, зім’ятим папером тощо.

Для зняття напруги, відновлення відчуття балансу і спокою можна проводити з дітьми дихальні вправи. Наприклад, просимо дітей вмоститися зручно, великим пальцем правої руки притиснути праву ніздрю і зробити глибокий вдих через ліву. Потім закрити ліву ніздрю безіменним пальцем і видихнути через праву ніздрю. І так здійснити декілька циклів – вдих через одну ніздрю, видих через іншу.

Також вихователі можуть підібрати казки та оповідання, в яких йдеться про те, як добро перемагає зло. За мотивами таких казок діти можуть малювати, ліпити, придумувати новее закінчення чи навіть власні казки.