Притча "Дзеркало"

 

Одного разу учень запитав у свого вчителя:

• Учитель, навколишній світ несе людині благо чи нещастя?

• Я краще тобі розповім історію, – сказав той.

«Колись давно жив шах, і вирішив він побудувати замок, повний чудес.

І зробив він у цьому замку залу, в якій всі стіни, підлога і стеля були з

дзеркал. А стіни там було змайстровано так, що якщо хтось уголос скаже

«Хто тут?», – одразу ж почує: «Хто тут?», «Хто тут?», «Хто тут?»

Одного разу до зали забіг пес і в подиві закляк посередині: ціла зграя

собак оточила його з усіх боків, згори і знизу. Пес про всяк випадок вищи-

рив зуби – всі відображення відповіли йому тим самим. Перелякавшись не на

жарт, пес відчайдушно загавкав. Луна повторила його гавкіт.

Пес гавкав усе голосніше – луна не відставала. Він кидався в різні боки,

кусаючи повітря, і його відображення теж носилися навколо, клацаючи зу-

бами. На ранок слуги знайшли нещасного пса мертвим в оточенні мільйонів

відображень таких самих мертвих собак.

У залі не було нікого, хто б міг завдати псові хоч якоїсь шкоди. Він загинув, борючись із власними відображеннями».

– Тепер ти бачиш, закінчив учитель, світ не приносить ні добра, ні зла

сам по собі. Він байдужий до людини. Все, що відбувається навколо нас, – це

лише віддзеркалення наших власних думок, почуттів, бажань, вчинків. 

Світ– це велике дзеркало.